Стислий конспект підготовки до ЗНО з української мови та літератури №8 "Тропи"
Підготовка до ЗНО. Українська література.
Конспект 8. Тропи
Алегорія – вид метафори: інакомовне зображення предмета чи явища через інші, подібні до них, з метою наочно показати їх суттєві риси. Використовується, як правило, у загадках, байках і відзначається загальновпізнаваним характером. Наприклад, у байках через характери осіб (тварин) зображено риси людей, їх вдача: Бджола і Шершень.
Гіпербола – троп, що полягає в навмисному перебільшенні певної ознаки, явища, події з метою надати зображуваному більшої виразності, загостреності.
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання. (В. Сосюра)
Епітет – художнє означення, влучна характеристика особи, предмета чи явища: очі дівочі, зелений гай, дзвінка пісня, супостат озвірілий.
Постійний епітет закріплюється постійно в межах певного стилю і вказує на сталу ознаку предмета. Найчастіше зустрічається у фольклорі: синє море, буйний вітер.
Метафора – складний троп: слово чи словосполучення, що через непряме порівняння розкриває ознаки одного явища перенесенням на нього ознак іншого явища: Колише хмара втомлені громи… (Л. Костенко)
Метонімія – троп: перейменування, заміна назви якогось предмета ім’ям чи назвою іншого на основі суміжності чи пов'язаності між ними. Так, замість творів називають ім’я автора, замість людини – її характерний одяг: з’їсти ложку супу, прочитати Шевченка.
Оксиморон, оксюморон – стилістичний засіб, що полягає у свідомому поєднанні протилежних, суперечливих, несумісних за змістом ознак: гарячий сніг, лагідна смерть.
Персоніфікація (уособлення, олюднення) – один із видів метафори: перенесення ознак і властивостей людей чи якихось живих істот на неживий предмет або явище природи, унаслідок чого вони діють, мислять, відчувають, як люди; найчастіше використовується в казках, байках. Спересердя грім жбурляв блискавки.
Порівняння – слово або вираз, через які одні предмети, явища, дії зіставляються з іншими на основі спільності певних ознак; це пояснення одного предмета за допомогою іншого, подібного до нього. Як правило, використовують сполучники порівняння: як, мов, наче, ніби: Чорні гори, як велетенська отара.
Символ – предметний або словесний знак, який опосередковано виражає сутність певного явища. Блакитний колір – символ надії.
Синекдоха – троп, заснований на заміні назви цілого предмета назвою його частин і навпаки або множини одниною чи навпаки: місто спить; щоб і ноги твоєї не було.
Online-тест підготовки до ЗНО з української мови та літератури №11 "Тропи"
Online-тест підготовки до ЗНО з української мови та літератури №12 "Тропи 2"
Стислий конспект підготовки до ЗНО з української мови та літератури №7 "Розвиток мовлення. Стилістика"
Підготовка до ЗНО. Українська мова.
Конспект 7. Розвиток мовлення. Стилістика
Прямою мовою називається чуже мовлення, передане без змін, із збереженням лексичних, граматичних та інтонаційних особливостей: Хрін каже: «Я добрий з м'ясом!»
Речення з непрямою мовою за формою, становлять собою складнопідрядні речення, головна частина яких містить слова автора, а підрядна – чужу мову: Оксана підбігла й насамперед розповіла, що бачила заарештованих...
Непряма мова завжди стоїть після слів автора і приєднується до них сполучниками що, ніби, чи, сполучними словами що, який, коли… Хрін каже, що він добрий з м'ясом.
Способи оформлення прямої мови
А: «П». Раніше батьки казали: «Це гарна книга, але не для дітей».
«П», – а. «Пудряться тільки жінки», – сказала сестричка братику.
«П, – а. – П». «Вам поталанило, – відповів друг. – Листи вернули».
А: «П», а. Дехто каже: «На добраніч», зіпсувавши перед тим весь день.
Цитата – це дослівний витяг із якогось тексту або точно передані чиїсь слова.
Цитати оформлюються реченнями з прямою або непрямою мовою, а також реченнями із вставними словами або реченнями:«Найголовніша ознака індивідуальності народу – це його мова», – стверджує М. Шумило. М. Шумило стверджує, що «найголовніша ознака індивідуальності народу – це його мова». На думку М. Шумила, «найголовніша ознака індивідуальності народу – це його мова». Як стверджує М. Шумило, «найголовніша ознака індивідуальності народу – це його мова».
Діалог – це пряма мова, що передає розмову двох осіб. Діалог складається з реплік. Якщо репліки пишуться в рядок, вони беруться в лапки, а між ними ставиться тире: «Чому в тебе в садку немає опудала?» – «А навіщо? Я сам цілісінький день удома».
Якщо кожна репліка діалогу починається з нового рядка, вона не береться в лапки, а перед нею ставиться тире: – Чи здійснилася якась із ваших дитячих мрій?
Види мовленнєвої діяльності
Аудіювання (слухання і розуміння) – вид мовленнєвої діяльності, тісно пов'язаний з усним мовленням, хоча можна слухати і озвучене писемне мовлення (наприклад, читання книжок вголос; останні новини по радіо тощо).
Читання – це один із видів мовленнєвої діяльності, основними компонентами якого є сприйняття тексту та активна переробка інформації.
Говоріння і письмо – види мовленнєвої діяльності, пов'язані з усною і писемною формою. Навчання усного і писемного мовлення – це розвиток зв'язного мовлення.
Текст – це зв'язне висловлювання, яке складається з групи речень, об'єднаних темою і головною думкою, а також певним ставленням автора до того, що повідомляється. Темою тексту називають його зміст, тобто те, про що в ньому розповідається. Головною думкою тексту прийнято називати те, що хотів ним сказати автор, до чого він закликає, що схвалює, що заперечує. У тексті можна виділити три логічні частини: зачин, основну частину і кінцівку.
Основна частина (сюжет) у свою чергу містить такі складові:
1. експозицію – у ній описується, де й коли відбувається дія;
2. зав'язку – дію, що стала причиною всіх наступних подій;
3. розвиток дії – розгортання подій після зав'язки;
4. кульмінацію – найнапруженіший момент у подіях;
5. розв'язку – дію, яка завершує розповідь.
Міжфразовим зв'язком називається зв'язок між частинами тексту, який організовує його змістову і структурну єдність.
Мовні засоби міжфразового зв'язку: інтонація, лексичний повтор (повторення тих самих слів), синоніми, перифрази, спільнокореневі слова, родові і видові назви (верба – дерево), метафори (поле – зелений килим), метонімії і синекдохи (Україна – Київ), займенники і прислівники (дівчинка – вона; у хаті – тут), сполучники та деякі інші.
Адресант – той, хто надсилає листа, телеграму; відправник.
Адресат – той, кому надсилають листа, телеграму; одержувач.
Типи і жанри мовлення
Розповідь – це усний або письмовий текст (твір, стаття тощо), в якому розповідається про подію, яка розгортається в часі. Жанри: розповідь, повідомлення, лист.
Опис – це текст (стаття, твір тощо), у якому подається впорядкований перелік ознак предмета, явища, особи. Жанри: пейзажні, портретні, характеристики людей, явищ.
Роздум – це висловлювання про причини якостей, ознак, подій. Жанри: роздум-твердження, роздум-спостереження, роздум з доказами.
Функціональні стилі української мови
Науковий стиль застосовується в наукових працях, дослідженнях.
Ознаки наукового стилю. Характерними особливостями цього стилю є точність, логічність, доказовість, узагальненість, однозначність, наявність аргументації і висновків.
Мовні засоби наукового стилю: використання спеціальних слів – термінів, для слів і термінологічних словосполук не характерні емоційність, художність.
Зразок тексту наукового стилю
Багато фразеологічних одиниць входить у синонімічні відношення між: собою, а також зі словами, наприклад: сидіти склавши руки – і за холодну воду не братися – палець об палець не вдарити – байдики бити – руки в боки – ледарювати.
Офіційно-діловий стиль необхідний для налагодження ділового спілкування між адміністративними установами, підприємствами, органами влади, культури, освіти тощо.
Ознаки офіційно-ділового стилю: стислість у засобах вираження, чіткість, трафаретність, документальність, довго зберігає традиційні форми, наявність мовних штампів і кліше, чітко регламентовані розміщення і будова тексту.
Мовні засоби офіційно-ділового стилю. Усі мовні засоби емоційно-нейтральні.
Зразок тексту офіційно-ділового стилю
Розписка
Я, студент фізико-технічного факультету ХДПУ Черненко М. Н., отримав від завбібліотеки К. П. Троценко на час канікул 1 (один) підручник з фізики.
20.12.2025 р. Підпис
Публіцистичний стиль посідає проміжне місце між науковим і художнім стилями. Основним його призначенням є вплив на слухача або читача.
Ознаки публіцистичного стилю: логічність, доказовість, точність висловлення, чіткість вираження думок, використання наукової термінології і наукового обґрунтування або обґрунтування фактами, широке вживання суспільно-політичної лексики. Обов’язкова наявність у тексті авторської оцінки фактів, явищ, подій.
Мовні засоби публіцистичного стилю: використання емоційної та експресивної лексики, художніх засобів – епітетів, порівнянь, метафор, які здатні передавати емоції автора і його ставлення до зображуваного.
Зразок тексту публіцистичного стилю
У вік музичного модернізму, задушливого смогу біт-, хіт-, поп-, рок-музики, що заполонив душі широких мас, наша пісня повинна стати своєрідним базисом духовності для тих, хто здатний відчувати красу рідної мови, вслухатись у соловейкову мелодію... Українська пісня не тільки спроможна лікувати тих, хто опинився у становищі безбатченка. Вона здатна єднати людей у любові один до одного, до Батьківщини. Свого часу Шіллер писав: де співають – там лишайся жити, лихі люди не співають пісень…
Художній стиль. Найважливішою функцією цього стилю є естетична. Художній стиль широко представлений творами художньої літератури в найрізноманітніших жанрах. У художньому стилі можуть переплітатися ознаки всіх стилів.
Ознаки художнього стилю: образність, поетичність, естетика мовлення, експресивність.
Мовні засоби художнього стилю: використання слів у переносному значенні, емоційно-експресивної лексики, фразеологізмів, синонімів, антонімів. Широко використовуються історизми, архаїзми, діалектизми.
Зразок тексту художнього стилю
Дороги звідси на перевал нема. Звідси взагалі нікуди нема доріг, є лише вузька, ледь помітна стежечка понад потоком униз, у далеку долину, де живуть дядя Леван та тьотя Етері. Під час навчання в школі Нателла живе там, у дядька Левана…
Розмовний стиль застосовується у повсякденному житті, при безпосередньому спілкуванні двох або більше осіб. Сферою функціонування цього стилю є усне мовлення.
Ознаки розмовного стилю: усна форма спілкування, неофіційність стосунків між мовцями і невимушеність спілкування, використання рухів, жестів, міміки.
Мовні засоби розмовного стилю: основу цього стилю становить загальновживана експресивно-забарвлена лексика, широко використовуються просторічні, діалектні слова, жаргонізми, фразеологізми, зменшено-пестливі або згрубілі слова.
Зразок тексту розмовного стилю
– Куди йдете, сусідко?
– Та оце хочу купити дечого.
– М'яса чи що?
– Та де там м'яса, риби. М'ясо ж таке дороге зараз, що хай йому грець.
Схема до написання твору-роздуму за системою ЗНО
1. Теза (стисло, чітко сформульована відповідь на запитання, яке лежить в основі теми твору. «На мою думку...», «Я вважаю...»).
2. Аргументи (не менше двох доречних доказів на підтвердження висловленої тези. «Тому що…», «По-перше...», «По-друге...»).
3. Приклади (не менше двох: а. з художньої літератури або інших видів мистецтва; б. з історії, суспільно-політичного чи особистого життя. «Не можу не згадати...», «Наприклад...», «Прикладом може бути…»).
4. Висновок (логічний підсумок усього написаного. «Можу зробити висновок...», «Отже...», «Таким чином...»).
5. Логічність, послідовність, грамотність (обов’язкові елементи твору-роздуму).
Online-тест підготовки до ЗНО з української мови та літератури №10 "Розвиток мовлення"
Стислий конспект підготовки до ЗНО з української мови та літератури №5 "Лексикологія"
Підготовка до ЗНО. Українська мова.
Конспект 5. Лексикологія
Лексикологія
|
Термін |
Пояснення |
Приклади |
|
Лексичне значення |
реальний зміст слова, те, що воно позначає |
млин – споруда, що розмелює зерно на борошно... |
|
Граматичне значення |
значення, пов'язане зі здатністю слова вступати в різні відношення з іншими словами |
млин – іменник, чоловічий рід, однина, називний відмінок, ІІ відміна,тверда група |
|
Однозначні |
слова мають лише одне лексичне значення |
олівець – прилад для писання чи малювання |
| Багатозначні |
слова мають два і більше лексичних значень |
ключ – 1) інструмент; 2) джерело; 3) гайковий; 4) музичний… |
|
Пряме значення |
звичайна назва предмета |
золотий годинник |
|
Переносне значення |
нове значення предмета |
золоті руки |
|
Власна назва |
індивідуальні назви, що виділяють предмет із ряду однорідних |
Україна, Сашко |
|
Загальна назва |
узагальнені назви однорідних предметів |
ліжко, ведмідь, дівчина |
|
Абстрактне значення |
суфікси –ість, -ство (-зтво, -цтво), -ння, -ття, -ізм (-изм, -їзм) |
мужність, убозтво, мистецтво, творення, життя,фемінізм |
|
Синоніми |
звучать і пишуться по-різному, але мають близьке лексичне значення |
говорити, розмовляти, балакати, ляси точити… |
|
Антоніми |
слова з протилежним лексичним значенням |
день – ніч, захід – схід |
|
Омоніми |
однаково звучать і пишуться, але мають різне лексичне значення |
мати (імен.) / мати (дієсл.), гриби / греби, коса (дівоча) / коса (знаряддя), за́мок / замо́к |
|
Пароніми |
подібні за звучанням, але різні за значенням слова |
музичний (твір) – музикальний (слух) |
|
Перифрази |
описовий зворот, через який передається зміст іншого слова |
перша столиця (Харків), люди в білих халатах (лікарі) |
|
Евфемізми |
слова, словосполуки, які ввічливо чи пом'якшено визначають назви предмета |
Той, що в скелі сидить, людина похилого віку |
|
Діалектизми |
слова, які вживають на певній території |
коц (ковдра), когут (півень), пательня (сковорідка), ровер (велосипед) |
|
Професіоналізми |
слова, що їх уживають люди певної професії |
баранка, забій, кома |
|
Екзотизми |
слова, які позначають властиві іншим народам поняття |
чалма, ікебана |
|
Жаргонізми (сленг) |
слова, властиві розмовній мові людей |
чувак, прикольно, кайф |
|
Архаїзми |
слова, які називають предмети та явища, що існують і тепер, але замінені синонімічними словами |
чоло, перст, десниця |
|
Історизми |
сова, які вийшли з ужитку, бо зникли позначувані ними поняття |
піштоль, раднаргосп, лікбез |
|
Неологізми |
нові слова |
банкінгувати, яблунево-цвітний |
|
Власне українські слова |
слова, що виникли в українській мові |
годинник, лелека, сидіти |
|
Запозичені слова |
слова, запозичені з інших мов |
студент, футбол, академія |
|
Емоційно-забарвлені слова |
слова, що виражають різні почуття та емоційні відтінки |
весело, чарівний, дідуган, баньки |
|
Фразеологізми |
стійкі, неподільні словосполуки, які можна замінити синонімічним словом |
байдики бити (ледарювати), як кіт наплакав (мало), розсипати кислиці (плакати), кадити фіміам (надмірно хвалити), милити шию (лаяти) |
Online-тест підготовки до ЗНО з української мови та літератури №7 "Лексика"
Online-тест підготовки до ЗНО з української мови та літератури №8 "Лексика. Фразеологія"
Стислий конспект підготовки до ЗНО з української мови та літератури №4 "Орфографія"
Підготовка до ЗНО. Українська мова.
Конспект 4. Орфографія
Подвоєння, подовження приголосних
|
В українських словах |
В іншомовних словах |
|
— відбувається подовження [д], [д'], [т], [т'], [з'], [с'], [ц'], [л], [л'], [н'], [ж'], [ч'], [ш'] між двома голосними: обличчя (але облич), стаття (але статей), ніччю (але жовчю), миттю (але радістю, любов’ю), Запоріжжя (але Поволжя). + Ганна, овва, бовван, ссавець, лляний, ллється; — у наголошених -енн-, -анн-: нездійсне́нно, невблага́нність, священний, але шалений, жаданий, довгожданий, бажаний. |
— подвоєння НЕ відбувається в більшості загальних назв: група, клас, бароко, сума, інтермецо, фін, але манна, ванна, нетто, брутто, панно, панна, пенні, аннали, мірра, дурра, булла, мулла, мадонна, бонна, вілла, тонна, гамма, бритти, мотто, білль; — подвоєння відбувається у власних назвах і похідних від них: Будда, буддизм. |
|
В українських та іншомовних словах |
|
|
подвоєння відбувається при збігові однакових приголосних на межі частин слова: віддати, юннат, імміграція (але еміграція, анотація), письменник (але священик), стінний, пасся. |
|
Правопис суфіксів
|
-ив(о) |
продукт праці: печиво, плетиво, куриво, соливо, але марево, маєво, сяєво |
|
-ичок |
столичок (столик), возичок (возик), але вершечок (вершок), стежечка (стежка) |
Правопис префіксів
|
В українських словах |
|
|
Пре |
= дуже: премудрий, престарий + престол, превелебний, преосвященний |
|
При |
= недо: приклеїти, привокзальний, пристарілий, пригірклий, прикрашений |
|
Прі |
прізвище, прізвисько, прірва |
|
С |
перед к, п, т, ф, х: схибити, сфотографувати, спитати |
|
З |
перед іншими приголосними: зчистити, зцідити, зшити |
|
Роз/без |
тільки -з: розпитати, безсмертний |
|
Від, од, об, над |
тільки -д, -б: відтятий, обписаний |
|
В іншомовних словах |
|
|
преамбула, пріоритет, президент, привілеї, примхливий, прерогатива, претендент тощо |
|
Правопис слів іншомовного походження
|
И |
після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р перед приголосним: косинус, чипси, Чикаго, Корсика але: бинт, бурмистер (бурмістр, бургомістр), вимпел, диякон, єпископ, єпитрахиль, жасмин, імбир, кизил, кинджал, кипарис, лимон, мирт, спирт, християнство, Аргентина, Вавилон, Єрусалим, Кордильєри, Сиракузи, Сицилія, Тибет тощо. |
|
І |
на початку (імпульс), у кінці (таксі), у середині після приголосного перед й, я, ю, є та голосним (біолог, клієнт), у середині після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед приголосним (пінгвін, кімоно, Кіліманджаро). |
|
Ї |
у середині після голосного: астероїд. |
|
Е |
на початку, в середині і в кінці слів: елегія, експертиза, Ельбрус, макраме, Сьєрра-Леоне. |
|
Є |
на початку слів: єзуїт, єретик, Єгипет; після апострофа, є, і, й, м'якого знака: п'єса, феєрія, феєрверк, дієта (але діез, деетимологізація), фойє, Фейєрбах, кольє; + траєкторія. |
|
У |
у словах брошура, парфуми, парашут, журі, Жульєн, Жуль Верн. |
Уживання великої літери
|
З великої літери пишуться |
власні назви, назви божеств і міфічних істот: Нестор Літописець, Син Божий, Зевс, але донжуан, ангел, мавка, диявол |
|
назви найвищих установ і посад, союзів держав, міжнародних організацій: Верховна Рада України, Співдружність Незалежних Держав, Президент України, але Генеральний прокурор України |
|
|
назви держав (усі слова), областей, районів (тільки перше слово): Республіка Польща, Карельська Автономна Республіка, Лівобережна Україна, Львівська область, Ха́рківщина, Батьківщи́на |
|
|
назви вулиць, парків, залізничних шляхів, астрономічні, географічні назви, крім родових позначень: проспект Гагаріна, Київська автострада, Чорне море, Південно-Західна залізниця, Чумацький Шлях, сузір’я Плеяди, але Біловезька Пуща (заповідник), Булонський Ліс (парк) |
|
|
З великої літери пишеться тільки перше слово |
у назвах державних, громадських установ, міністерств, найважливіших документів: Збройні сили України, Міністерство охорони здоров’я, Міжнародна асоціація україністів, Харківська міська рада, Акт проголошення незалежності України |
|
у повних назвах підприємств, наукових і навчальних закладів, кінотеатрів тощо: Київський завод «Арсенал», Харківський національна академія, Державний театр опери та балету |
|
|
у назвах художніх творів, газет, фільмів (назва береться в лапки): роман «Тигролови», фільм «Сталкер», але Біблія, Євангеліє, Часослов, Псалтир, Коран (без лапок) |
|
|
у назвах пам’яток архітектури, храмів, історичних епох, подій, знаменних дат, релігійних свят і постів, орденів, відзнак: Покровський собор, Різдво, Ренесанс, Друга світова війна, День незалежності України, Новий рік, орден Пошани, медаль «За заслуги» |
|
|
З великої літери пишуться прикметники |
за допомогою суфіксів -ів, -їв, -ов-, -ев-, -ин, -їн: Шевченкові твори, але петрів батіг (рослина), ахіллесова п’ята |
|
за допомогою суфіксів -івськ-, -евськ-, -инськ-, -інськ- у значенні «імені, пам’яті когось»: Шевченківська премія, але шевченківська поезія |
|
|
З великої літери пишуться скорочені назви одиничних установ: Євросоюз, Укртелеком, але педінститут, міськрада, райдержадміністрація |
|
|
Великими літерами пишуться абревіатури: СНД, ООН, але вуз (ВНЗ), загс (РАГС) |
|
|
З малої літери пишуться назви посад, звань, учених ступенів, титулів тощо: народний артист, міністр, декан, король, президент Академії наук, академік, професор, доктор наук, князь |
|
Online-тест підготовки до ЗНО з української мови та літератури №5 "Орфографія"
Online-тест підготовки до ЗНО з української мови та літератури №6 "Орфографія"
Стислий конспект підготовки до ЗНО з української мови та літератури №3 "Усна народна творчість"
Підготовка до ЗНО. Українська мова.
Конспект 3. Усна народна творчість.
Усна народна творчість (фольклор) – це різножанрові твори, що виникають у певному середовищі, передаються з уст в уста із сивої давнини, зазнаючи певних змін, мають ритуально-магічне, обрядове, естетичне, розважальне, виховне значення.
|
Жанри |
||
|
Народний епос |
Народна лірика |
Народна драма |
|
1. загадки, прислів’я, анекдоти; |
1. календарно-обрядові пісні (веснянки, русальні, купальські, жниварські, колядки, щедрівки); |
1. пісні-ігри; |
|
2. казки, легенди, перекази; |
2. родинно-побутові пісні (колискові, весільні, жартівливі, голосіння); |
2. вертеп; |
|
3. байки, притчі; |
3. суспільно-побутові пісні (козацькі, чумацькі, рекрутські, кріпацькі, бурлацькі, наймитські). |
3. весілля. |
|
4. ліро-епічні твори: а. думи; б. балади; в. історичні пісні.
|
||
«Чи не той то хміль...»
Літературний рід: ліро-епос.
Жанр: історична пісня.
Тема: показ жорстокої боротьби козаків із поляками.
Ідея: уславлення перемоги Богдана Хмельницького під Жовтими Водами.
Про твір: зображено події Національно-визвольної війни 1648-1657 pp. під проводом гетьмана Богдана Хмельницького (бій під Жовтими Водами) проти ляхів.
«Ой Морозе, Морозенку»
Літературний рід: ліро-епос.
Жанр: історична пісня.
Тема: оспівування боротьби козаків під керівництвом Морозенка з татарами.
Ідея: возвеличення мудрості, мужності козацького ватажка; засудження жорстокості, підступності татарських поневолювачів.
Про твір: розповідається про нерівний бій з татарами. Татари втратили втроє більше, ніж козаки. Морозенко потрапив у полон, його стратили на Савур-могилі.
«Дума про Марусю Богуславку»
Літературний рід: ліро-епос.
Жанр: дума.
Тема: розповідь про те, як українська дівчина, яка стала дружиною турецького султана, допомагає своїм полоненим землякам повернутися до рідної землі.
Ідея: засудження поневолення, страждань, яких зазнали українці під час нападу турків, віра у щасливе вільне життя.
Про твір: розповідається, як у турецькій неволі вже 30 літ перебуває 700 козаків. Одного разу до ув’язнених прийшла «дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка й пообіцяла їх випустити. У Великодень Маруся визволила невольників, але з ними не втекла, а просила передати її батькам, що вона «вже потурчилась, побусурменилась».
«Бондарівна»
Літературний рід: ліро-епос.
Жанр: балада.
Тема: оспівування трагедії Бондарівни, яка не скорилася волі пана Каньовського.
Ідея: возвеличення волелюбства, мужності, нескореності, засудження жорстокості.
Про твір: розповідається, що в «містечку Богуславку гуляла Бондарівна». Підійшов до неї пан Каньовський, обійняв і поцілував. Дівчина відповіла, що пан її «не годен» і втекла. Її наздогнали «два жовніри з шаблями». Бондарівну привели до пана, який наказав вибирати: чи з ним жити, чи в сирій землі гнити. Горда дівчина, яка не захотіла жити з нелюбом, вибрала останнє, і Каньовський її застрелив, а батькові дав таляри «за хорошу дочку».
«Маруся Чурай»
«Засвіт встали козаченьки»
Літературний рід: лірика.
Жанр: літературна козацька пісня.
Тема: зображення походу козаків, розлучення хлопця з матінкою і коханою.
Ідея: звернення сина до матері, щоб вона прийняла його кохану як свою дитину.
Про твір: розповідається, як козаченьки, що «засвіт встали», вирушають у похід. Козак заспокоює свою кохану Марусю та просить її помолитись Богу за нього. Проводжає мати свого сина в далеку дорогу й просить його додому вертатись. Молодий козак не вірить, що швидко повернеться з походу, бо «кінь вороненький в воротях спіткнувся». Син не знає, чи вернеться живим, чи ляже в полі, а тому просить матір прийняти його кохану Марусеньку «як рідну дитину».
«Віють вітри, віють буйні»
Літературний рід: лірика.
Жанр: літературна пісня про кохання.
Тема: відтворення страждань дівчини за своїм милим.
Ідея: возвеличення щирого почуття кохання.
Про твір: пісня передає почуття самотньої дівчини, яка страждає в розлуці з «милим, чорнобривим». Для неї це «люте горе», вона себе порівнює з билинкою в полі, що росте на піску, без роси, на сонці. Починається твір поетичним паралелізмом (дерева гнуться – сльози не ллються) і закінчується риторичними питальними та окличними реченнями.
Online-тест підготовки до ЗНО з української мови та літератури №4 "Усна народна творчість"
Стислий конспект підготовки до ЗНО з української мови та літератури №2 "Фонетика ІІ"
Підготовка до ЗНО. Українська мова.
Конспект 2. Фонетика ІІ.
Уподібнення приголосних звуків
Зміни відбуваються лише у вимові у деяких словосполученнях, наприклад:
[с] + [ш] → [ш:] принісши ― прині[ш:]и
[з] + [ш] → [жш] залізши ― залі[жш]и
[з] + [ж] → [ж:] безжурний ― бе[ж:]урний
[з] + [дж] → [ждж] з джмелем ― [ждж]мелем
[т] + [ш] → [чш] коротшати ― коро[чш]ати
[ш] + [ц] → [с'ц'] на дошці ― на до[с'ц']і
[ж] + [ц] → [з'ц'] у ложці ― у ло[з'ц']і
[ч] + [ц] → [ц':] у річці ― у рі[ц':]і
[т] + [с] → [ц] братство ― бра[ц]тво
[т'] + [с'] → [ц':] сміється ― сміє[ц':]я
[т] + [ч] → [ч:] Вітчизна ― Ві[ч:]изна
[ш] + [с] → [с':] вчишся ― вчи[с':]я
Чергування голосних у коренях слів
|
[о] // [е] // [і] // нуль звука |
вітер – вітру, шість – шести – шостий, чекаю – очікую, сон – сну, поріг – порогу, воля – вільний, овес – вівса |
|
[о] // [а] |
допомогти – допомагати, кроїти – краяти |
|
[е] // [и] |
терти – витирати, умерти – вмирати |
Чергування приголосних у коренях слів
|
[г] |
[ж] |
[з' ] |
нога – ніжка – у нозі; допомогти – допоможу |
|
|
[к] |
[ч] |
[ц' ] |
рука – ручка – у руці; плакати – плачу |
|
|
[х] |
[ш] |
[с' ] |
вухо – вушко – у вусі; колихати – колишу |
|
|
[д] // [д' ] |
доба – діб |
|||
|
[д] // [дж] |
ходити – ходжу |
|||
|
[т] // [тч] |
рекрут – рекрутчина |
|||
|
[зд] // [ждж] |
їздити – їжджу |
|||
|
[б] // [бл' ], [п] // [пл' ], [в] // [вл' ], [м] // [мл' ], ф] // [фл' ] |
любити – люблю, ловити – ловлю |
|||
Основні випадки чергування префіксів і прийменників у - в та сполучників і- й
1. Щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови, у та і вживаються:
а. між приголосними. Зайшов у дім. Був дощ, і гречка пахла;
б. на початку речення перед приголосними. Учора відбулися збори. І хліб зійшов;
в. перед в, ф, льв, св, тв, хв і под. Нитку склали увосьмеро. Вона бачила і Львів;
2. Щоб уникнути збігу голосних, в та й уживаються:
а. між голосними. Вчився в аспірантурі. Вийшли й обступили;
б. на початку речення перед голосними. В інституті заняття.
в. після голосних перед приголосними. Учили ще в дитинстві. Пробач мені й вагання.
Увага! У і в не чергуються в словах, що вживаються тільки з у або в (увільнити, угода, ввічливість, уніфікація). І з й не чергуються при зіставленні понять (небо і земля).
Голосні в коренях слів
1. Ненаголошені е, и, о перевіряються наголосом: крижаний – крига, весна – весни.
2. Пишеться а перед складом з а (я) в деяких словах: гарячий, калач, хазяїн, багаття, багатир (= багатій), але: богатир (велетень), слов'яни, монастир, крохмаль, козак.
3. Пишеться е:
а. у сполученнях -ере-, -еле-: дерево, очерет, селезень, шелестіти;
б. коли е випадний або вставний: справедливий (правда), шевця (швець), вітер (вітру);
4. Пишеться и:
а. у сполученнях -ри-, -ли-: тривога, бриніти, глитати, але: дрімати, тріщати;
б. коли в рос. словах пишеться и/ы: читати (рос. читать), тичинка (рос. тычинка).
5. Пишеться і тоді, коли в рос. словах пишеться о, е, ё: дріж (рос. дрожь), чіткий (рос. чёткий).
Зміни приголосних при слово- та формотворенні
|
Приголосні |
Перед суфіксами |
Змінюються на |
Приклади |
|
г, ж, з |
-ськ(ий), -ств(о) |
-зьк(ий), -зтв(о) |
Париж – паризький, убогий – убозтво, але Льєж – льєжський |
|
к, ц, ч |
-цьк(ий), -цтв(о) |
глядач – глядацький, але тюрки – тюркський, баски – баскський |
|
|
х, ш, с |
-ськ(ий), -ств(о) |
латиш – латиський, але казах – казахський, Цюрих – цюрихський |
|
|
-цьк- |
-ин(а) |
-чч(ина) |
козацький – козаччина, донецький – Донеччина, але галицький – Галичина |
|
-ськ-, -ск- |
-щ(ина) |
львівський – Львівщина, віск – вощина |
|
|
-ск-, -шк- |
-ан- |
-щ(аний) |
дошка — дощаний |
|
-ск-, -ст- |
у дієсловах |
-щ- |
блищати – блищиш, виростити – вирощую, але виростять |
|
-зк- |
-жч- |
бряжчати, бряжчу, бряжчиш |
|
|
г, ж, з/с |
-ш- |
-жч-/-щ- |
дорогий – дорожчий, високий – вищий |
|
к, ц |
-н(ик, ий) |
-чн(ик, ий) |
молоко – молочний, серце – сердечний, яйце – яєчний, але торішній, мірошник, сердешний (бідолашний), соняшник |
Спрощення в групах приголосних
|
В українських словах |
В іншомовних словах |
|
відбувається: проїзний, тижневий, капусняк, масний, ремісник, але кістлявий, пестливий, зап’ястний, хворостняк, хвастливий, шістнадцять, випускний, вискнути, невістці |
НЕ відбувається: агентський, баластний, контрастний, студентський |
Апостроф
|
Уживається перед я, ю, є, ї |
|
|
В українських словах |
В іншомовних словах |
|
Після б, п, в, м, ф (якщо перед ними голосний чи р), р, к (у кінці складу): сім’я, верф’ю, бур’ян, Лук’ян, але морквяний, медвяний, різдвяний, духмяний |
Після б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р: п’єса, інтерв’ю, бар’єр, В’єтнам, миш’як, але бюро, пюре, пюпітр, фюзеляж, Гюго |
|
В українських та іншомовних словах |
|
|
Після префіксів та першої частини складних слів: роз’їзд, дит’ясла, ін’єкція, Мін’юст, пів-Японії |
|
Уживання м'якого знака
1. М'який знак (ь) пишеться в українських словах:
а. після [д'], [т'], [з'], [с'], [дз'], [ц'], [л'], [н'] у кінці складу: мідь, мабуть, призьба;
б. у суфіксові -ськ- (-зьк-, -цьк-); -еньк-, -оньк-, -есеньк-: рідненький; учнівський, паризький, юнацький, але ковзкий, боязкий, різкий, в'язкий, плаский, баский;
в. після л перед приголосним: сильний, зухвальство, але тарілка – тарілці, білка – білченя (лц, лч ← лк), але бурульці – бурулька, доньці – донька (лц, лч ← лк);
2. М'який знак (ь) пишеться в іншомовних словах після д, т, з, с, л, н перед я, ю, є, ї, йо: портьєра, монпансьє, Мольєр, ньюйорківці, мільйон, компаньйон, але малярія, нюанс;
3. М'який знак (ь) НЕ пишеться:
а. після б, п, в, м, ф, ж, ч, ш, щ, р: дріб, верф; морщся; Харків, гіркий, але Горький;
б. після н перед ж, ч, ш, щ і суфіксами -ств-, -ськ-: кінчик, камінчик, промінчик, камінчик, цвірінчати, менший, Уманщина, селянство, Оболонський, але неньчин (ненька), бриньчати (бренькіт).
Online-тест підготовки до ЗНО з української мови та літератури №2 "Фонетика. Графіка. Орфографія"
Online-тест підготовки до ЗНО з української мови та літератури №3 "Орфографія"
Стислий конспект підготовки до ЗНО з української мови та літератури №1 "Фонетика"
Підготовка до ЗНО. Українська мова.
Конспект 1. Фонетика.
Звуки мовлення
Голосні: [і], [и], [е], [у], [о], [а]
Приголосні: [б], [п], [д], [д' ], [т], [т' ], [ш], [с], [с' ], [ґ ], [к], [ф], [ж], [з], [з' ], [г], [х], [дж], [дз], [дз' ], [ч], [ц], [ц' ], [в], [й], [м], [н], [н' ], [л], [л' ], [р], [р' ]
Класифікація приголосних звуків
Тверді:[б], [п], [д], [т], [ґ], [к], [ф], [ж], [ш], [з], [с], [г], [х], [дж], [ч], [дз], [ц], [в], [м], [н], [л], [р]
М’які: [д'], [т'], [з'], [с'], [дз'], [ц'], [л'], [н'], [р'], [й]
Пом’якшені: [б], [п], [в], [м], [ф], [г], [к], [х], [ґ], [ж], [ч], [ш], [дж]
|
Дзвінкі |
[б] |
[д] |
[д'] |
[ґ] |
[ж] |
[з] |
[з'] |
[г] |
[дж] |
[дз] |
[дз'] |
[-] |
|
Глухі |
[п] |
[т] |
[т'] |
[к] |
[ш] |
[с] |
[с'] |
[х] |
[ч] |
[ц] |
[ц'] |
[ф] |
Співвідношення звуків і букв
- 1. я, ю,є позначають 1 звук у середині та кінці слова після приголосного: ряд [р'ад];
- 2. я, ю,є позначають 2 звуки на початку слова, у середині та кінці слова після голосного, м’якого знака чи апострофа: яблуко [йаблуко], в’юн [вйун];
- 3. ї, щ завжди позначають 2 звуки: їжак [йіжак], щука [шчука];
- 4. дж, дз позначають 1 звук у корені слова, а 2 звуки – коли д належить до префікса, а з або ж – до кореня: дзюдо [дз'удо], віджати [в´іджати];
- 5. оглушення дзвінких не відбувається, окрім слів легко, вогко, нігті, кігті, дьогтю у яких звук [г] наближається до звука [х]: ле[х]ко;
- 6. одзвінчення глухих перед дзвінкими: просьба [проз'ба], лічба [л'іджба], вокзал [воґзал], боротьба [бород'ба], айсберг [айзберг], якби [йаґби];
- 7. м’який знак та апостроф у фонетичній транскрипції не позначаються: б’ють [бйут'];
- 8. подвоєння та подовження приголосних передається одним звуком: миттю [мит':у];
- 9. уподібнення приголосних: сміється – сміє[ц':]я, на дошці – на до[с'ц']і, принісши – прині[ш:]и, вчишся – вчи[с':]я, пісня – пі[с'н']я, безжурний – бе[ж:]урний.
Склад і наголос
Склад – це частина слова чи мовного потоку, яка вимовляється одним поштовхом повітря. У слові стільки складів, скільки в ньому голосних звуків: ко-ро-ва,о-лі-вець,син.
Посилення голосу на одному зі складів слова називається наголосом. Склад, на який падає наголос, називається наголошеним. Усі інші склади у слові – ненаголошені.
Запам’ятайте наголошування таких слів:
асиме́трія, вимо́ва, дочка́, катало́г, кварта́л, кіломе́тр, кропива́, нови́й, одина́дцять, озна́ка, о́лень, по́друга, ра́зом, спи́на, сере́дина, украї́нський, принести́, завда́ння, фо́льга, русло́, пере́кис, ко́лесо, індустрія, мабуть, по́ми́лка, весня́ни́й, пе́рві́сний тощо.
Основні правила складоподілу
- 1. Якщо між голосними 1 приголосний, то він належить до наступного складу: ми-то.
- 2. Якщо між голосними декілька приголосних, то букви й, в, р, л, які йдуть після голосного, належать до попереднього складу, а ті, що стоять після й,в,р,л, – до наступного: не-гай-но,дій-ство,не-дав-но,чар-ка,мор-ський,пал-ка,риль-це.
- 3. Якщо другим приголосним є й, р, л, то разом із попереднім він відходить до наступного складу: ви-б'ю,ви-п'ю,по-мру,гу-блю,мо-крий.
- 4. Якщо між голосними стоїть кілька інших приголосних, то після наголосу один з них відходить до попереднього складу, а решта – до наступного: ден-це,ліж-ко,роз-тин,гос-трий.
- 5. Якщо кілька приголосних стоять після ненаголошеного складу, то всі вони, крім й, в, р, л, відходять до наступного: ве-сна,ка-зкар,пар-тер,пор-твейн,вів-чар,бай-стрюк,сіль-ський.
Український алфавіт
|
Аа [а] |
Бб [бе] |
Вв [ве] |
Гг [ге] |
Ґґ [ґе] |
Дд [де] |
|
Ее [е] |
Єє [є] |
Жж [же] |
Зз [зе] |
Ии [и] |
Іі [і] |
|
Її [ї] |
Йй [йот] |
Кк [ка] |
Лл [ел] |
Мм [ем] |
Нн [ен] |
|
О [о] |
Пп [пе] |
Рр [ер] |
Сс [ес] |
Тт [те] |
Уу [у] |
|
Фф [еф] |
Хх [ха] |
Цц[це] |
Чч [че] |
Шш [ша] |
Щщ [ща] |
|
ь [м’який знак] |
Юю [ю] |
Яя [я] |
|||
Online-тест підготовки до ЗНО з української мови та літератури №1 "Фонетика. Графіка"
События
Новости
С наступающим Новым годом!
З Днем учителя!
Топ-10
